Хочу поділитися історією нашого улюбленого собаки Терріка. Він родом з Полтави, де його купили щеням на ринку мій брат і батько. Маленький білий клубочок в плямах виріс у гарного і грізного пса, як і належить його бойцовській породі.

У 2017 році брат поїхав за кордон на заробітки, щоб допомагати батькові-пенсіонеру та собаці. Через рік батько раптово помер, і Террік залишився з його тілом більше двох діб, поки брат не зрозумів, що батько не відповідає на дзвінки. Друзі з Полтави відкрили будинок і забрали Терріка до приїзду брата.

Після похорону брату довелося швидко повертатися на роботу за кордон, і не було часу оформити документи для перевезення Терріка. Тому собаку відвезли до нашої мами з бабусею в Кривий Ріг, у квартиру в багатоповерхівці. Це було схоже на те, як привезти дикого Мауглі до цивілізації.

Мамі було важко: навчити Терріка спокійно виходити на поводку, не кидатися на кожного перехожого або тварину. Вона пережила з ним чимало пригод: і літала, і падала за ним, рятувала і його, і інших від нього. Але її любов і ласка зробили свою справу. Террік став спокійним і вихованим псом, навіть ще красивішим.

Я полюбила Терріка з першого погляду, хоча ніколи не була його господаркою. Після його смерті ми всі, я, мама і брат, плакали три дні. Це сталося незабаром після смерті бабусі, і наш Террюшка теж нас покинув. Ми вирішили кремувати Терріка, як і бабусю, але в різних фірмах. Я була приємно здивована якістю послуг для тварин. Коли забирали Терріка, його поклали в чорну сумку на молнії, а потім у коробку. Нам надіслали два відео: одне, щоб підтвердити, що наш улюбленець доїхав, і друге — перед початком кремації, щоб ми були впевнені, що це саме наш Террік.

Особлива подяка менеджеру Антону, за його розуміння, підтримку і приємний, спокійний голос у цей важкий час.

‍