Річік - це багато задутих свічок на мої дні народження🤍

Він зʼявився в моєму житті на мої 13 років. Я його обрала по фото, на якому він манюсій був в блакитному светрику. Він одразу закохав в себе усю нашу сімʼю. Веселий, грайливий, спритний і гавкучий😁

Це справжній цілувашка! Зупинити його цілуватись було майже неможливо. Як і зупинити його кидатись на великих собак😁

В душі Річік був великою бійцівською собакою, а в реалії - Йорк. Найгарніший у світі Йорк з блискуче срібним волоссям. Його колір був дійсно неймовірним і достатньо часто змушував перехожих на вулиці зупинитись, щоб сказати який у нас красунчик!

Слабкості наш бусік теж мав. За яблучка, курочку та сир готовий був повторювати мільйони разів усі команди. Це були найулюбленіші смаколики в житті!

Річік був не просто домашнім улюбленцем. Це повноцінний член нашої родини. Наша дитинка. Останні два місяці він трішки прихворів. Рутина складалась з постійного прийому ліків та уколів. Про те за місяць він одужав і знову став дуже активним, веселим та більш енергійним.

В його останній день життя ми отримали аналізи, в яких усі показники вдалось привести в норму і цілий день не могли натішитись! Для нас це дійсно було свято. Річік в цей день набігався, нагулявся, нагавкався. Візуально це була здорова і щаслива собака. Про те ввечері за хвилинку його не стало. Він пішов на райдугу на моїх руках. Цей біль не забудеться ніколи, адже в ту хвилину пішла частина мене і мого серця💔

Річік прожив зі мною рівно половину мого життя😔

За пару днів до його смерті мені наснився сон, в якому на підлозі лежав мертвий Річі і поруч з ним стояв живий, веселий Річік. Тоді уві сні я подумала про те, як чудово я вирішила його поховати. Що коли я за ним сильно засумую, я зможу взяти його на ручки і відчути його поруч😔

Тепер я пишу цей текст, а на животі у мене лежить камінь спогаду з його праху. Річік любив на моєму животику лежати… Зараз в моменти смутку я завжди беру в руки камінець і відчуваю, що мій хвостичок поряд❤️

назавжди в серці, масюньчик❤️
😔

18.11.2013 - 1.02.2025