Ми знайшли Гусю(Вібі Вандеркряк) після деокупації міста Бородянка навесні 2022 року. Тоді ми ще не знали, що то доволі доросла кицька, на той час їй було десь 16-18 років. Вона була в жахливому стані, мордочка була спотворена еозинофільною гранульомою, а весь животик в пухлинах. Ми не змогли пройти повз(хоч на той момент в нас вже назбиралося 13 котиків) і забрали її на лікування з думками про те, що після прилаштуємо її в родину. Розпочалося довге лікування, з щоденними уколами, це тривало більше ніж півроку. За цей час її всі дуже полюбили і вже ніхто не хотів її віддавати.

Гуся виявилася дуже розумною кішкою, вона швидко зрозуміла що до чого. Дуже любила розмовляти зі мною, вона мені "мня мня, мурня?", а я їй у відповідь "мня мня, Гуся, мня мня".

Вона була дуже ніжною і ласкавою, завжди любила залазити на руки, і могла так сидіти годинами.

Коли їй чогось дуже хотілось, то вона просто сідала поруч і мовчки не мигаючи дивилась тобі в очі, і так тривало поки не зробиш те, що вона хоче.

Дуже любила мого брата і його дівчину, для неї вони були всім. Коли вони приходили в гості, вона ні на хвилину від них не відходила і постійно щось розповідала.

Коли ми її забрали до себе, то десь через місяць в нас з'явилося ще кошеня, і вона стала для нього мамою. В неї навіть молоко з' явилося.

Гуся була ідеалом кішки, граційна, спокійна, вольова, але при цьому дуже соціальна та тактильна.

Нам буде дуже її не вистачати...