Наш Френкі назавжди в нашому серці,  а тепер, завдяки вам, в Білому камені.

 Все почалося ще у грудні 2013 року, коли ми зайшли із дітьми до Зооленду, просто подивитись на рибок, пташок та інших мешканців величезного зоомагазину. На першому поверсі, в куточку, за касою, стояв прозорий бокс і в ньому знаходився біленький маленький пухнастий комочок Мальтійської болонки. Він був настільки милий, грайливий, що діти не могли вже нічого дивитись, окрім як спостерігати за цим біленьким комочком. Але в цей день, ми його не забрали з собою, бо летіли відпочивати, а, дітям пообіцяли, якщо в січні, коли повернемося, він ще буде нас чекати, ми його заберемо. Так все і відбулося, і з того часу, Френкі став для нас невід'ємною частиною нашого життя.

 Він завжди був поруч, він не міг залишатись дома один, тому в нього з'явилася його улюблена сумка, в якій він подорожував та відкривав для себе світ. Френкі супроводжував нас по магазинах, ходив з нами в гості, в кафе, допомагав збирати полуницю на городі, один раз навіть їздив до моря. Він міг витримати все, аби не полишати нас з поля зору. Адже, іноді, коли ми не могли взяти Френкі із собою, то ми залишали його у бабусі, як ми жартували у Дитсадку, і тоді він просто цілий день міг спати, сидіти біля дверей і чекати, чекати і чекати, щоб швидше пройшов час і ми вже повернулися за ним.

 Як же мімімішно було за ним спостерігати, обіймати його, цілувати. 11 років спогадів, щастя, любові, відданості. 11 років - це, здається дуже маленьким терміном життя, як для нас, але ціле життя для нашого улюбленця.

 Так як наш Френкі яскраво, заполонивши наше життя, жив, і так швидко, здається так неможливо, пішов від нас. Він згас за два тижні, страшенні два тижні лікарень, крапельниць, боротьби з хворобою печінки та пошуку чарівної пігулки, аби він жив і продовжував ділити з нами життя. Френкі пішов від нас 21 вересня 2024 року о п’ятій ранку.

 Вже пройшло 3 місяці, але й досі боляче, здається що він зараз зайде в кімнату, залізе на руки і мирно спатиме. Так і є, він спить, на своєму улюбленому місті на подушці, в Білому камені.

 Дякуємо вам за саму ідею створення символу пам'яті та любові, за можливість бути поруч із Френкі назавжди. 

 Цей вірш присвячено нашому другу та члену нашої родини Френкі (за паспортом Франклін) письменником Олекса Нєльськи та нашою великою родиною.

Друг 

Тримаю спогад про тебе,

Не випускаю з рук.

На ньому мордочка твоя,

Чотирилапий друг.

Завжди за вітром був твій ніс

Та в кого нам  спитать

Чому ж на небі довгий вік

Тобі забули дать?

Розумний, легкий на підйом

І сумнівів не знав

За близьких , друзів та сім'ю

Своє життя б віддав.

Летів на поміч першим ти

Не бачив перешкод

Ніщо змінити не могло

Твій потяг до пригод.

Життя - то чаша, випив все

Не улетай, зажди

І в ясний день і в ніч важку

Ти поруч був завжди.

‍

Закриєш очі, наче спиш

Навкруги - пустота

І Білий камень у руці,

Що зветься Доброта!